Дитячі пустощі та відповідальність неповнолітніх: реальність чи фікція?
Я дитина і я маю право…
Те, що тільки вчора вважалося дитячими пустощами, сьогодні вже може стати причиною відповідальності неповнолітнього, оскільки може бути витлумачене як адміністративне правопорушення або злочин
. Дитячі пустощі та відповідальність неповнолітніх: реальність чи фікція?
Адміністративне правопорушення – це протиправний вчинок, який НЕ тягне за собою кримінальної відповідальності. Дитина може бути притягнена до адміністративної відповідальності, якщо на момент вчинення адміністративного правопорушення досягла 16 років. Справи про правопорушення неповнолітніх, крім окремих випадків, відповідно до закону. Такий розгляд може закінчитися накладенням штрафу.
Якщо ж неповнолітній скоїв злочин, то, за загальним правилом він притягується до кримінальної відповідальності, якщо на момент скоєння йому виповнилося 16 років.
У віці від 14 до 16 років діти несуть відповідальність за скоєння тяжких та особливо тяжких злочинів, перелік яких визначений Кримінальним кодексом і включає:
- Вбивство;
- Умисне заподіяння тілесних ушкоджень, що спричинили розлад здоров’я;
- Зґвалтування;
- Крадіжку;
- Грабіж;
- Розбій;
- Злісне та особливо злісне хуліганство;
- Умисне знищення або пошкодження державного, колективного майна чи індивідуального майна громадян, що спричинило тяжкі наслідки;
- Умисне вчинення дій, які можуть викликати аварію поїзда.
Якщо вищезазначені злочини були скоєні малолітньою особою (з 11 до 14 років), слідчий виносить постанову про закриття кримінальної справи та застосування до малолітнього примусових заходів виховного характеру, після чого відправляє справу прокурору. Перед направленням справи прокурору, малолітній, його батьки або особи, які їх замінюють, мають право ознайомитися з усіма матеріалами справи, користуючись при цьому, в разі потреби, послугами захисника.
Якщо злочин скоєний малолітнім у віці до 11 років, слідчий виносить постанову про закриття кримінальної справи, повідомляє про це прокурора та комісію у справах неповнолітніх за місцем проживання малолітнього.
Примусові заходи виховного характеру не є кримінальним покаранням і застосовуються при незначному ступені суспільної небезпеки вчиненого злочину. Вони включають: передачу під нагляд батьків або осіб, які їх замінюють; передачу під нагляд громадської організації чи трудового колективу або окремим громадянам, за їх згодою; направлення до спеціальної навчально-виховної або лікувально-виховної установи для дітей та підлітків.
Якщо за скоєння злочину неповнолітньому призначено покарання у вигляді позбавлення волі, то воно не повинно перевищувати 10 років.
Шкода, заподіяна внаслідок вчинення неповнолітнім суспільно-небезпечного діяння підлягає відшкодуванню самим неповнолітнім (за наявності в нього самостійного доходу) або його батьками чи особами, які їх замінюють.
Пред’явлення обвинувачення неповнолітньому та його допит провадяться у присутності захисника. У разі, коли неповнолітній не досяг 16 років, або якщо неповнолітнього визнано розумово відсталим, при пред’явленні йому обвинувачення та його допиті на розсуд слідчого або за клопотанням захисника можуть бути присутні педагог, лікар, батьки або інші законні представники неповнолітнього.
Неповнолітні відбувають покарання у вигляді позбавлення волі у виховно-трудових колоніях загального режиму.
Звільнені з колоній до досягнення ними 18 років направляються до батьків або осіб, що їх замінюють.
Звільнені неповнолітні віком до 16 років направляються до місця проживання у супроводі працівника виховно-трудової колонії або родичів неповнолітніх за їх згодою.
