ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ БАТЬКІВ ТА ПРОФІЛАКТИКА ДИТЯЧОЇ БЕЗДОГЛЯДНОСТІ
КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ
Стаття 51. Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
СІМЕЙНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
Стаття 155. Здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов'язків
1. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. 4. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Стаття 164. Підстави позбавлення батьківських прав
1. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Стаття 165. Особи, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав
1. Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Стаття 169. Поновлення батьківських прав 1. Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. 2. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. 3. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття. 4. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини. 5. При вирішенні справи про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з батьків, інших осіб, з ким проживає дитина.
Стаття 166. Правові наслідки позбавлення батьківських прав
1. Особа, позбавлена батьківських прав:
1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання;
2) перестає бути законним представником дитини;
3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми;
4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;
5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.
2. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.
Перелік документів для надання висновку про доцільність / недоцільність позбавлення батьківських прав
1. Запит суду про надання висновку
2. Копія паспорта заявника ( 1, 2, 11 стор.)
3. Копія свідоцтва про народження дитини
4. Довідка про склад сім’ї дитини (ЖЕК, квартальний комітет)
5. Копія свідоцтва про шлюб / про розірвання шлюбу (у разі наявності)
6. Копія рішення суду про розірвання шлюбу (у разі наявності)
7. Акт обстеження житлово-побутових умов дитини
8. Довідка, що підтверджує місце проживання того з батьків, який ухиляється від виконання батьківських обов’язків
9. Документи, що підтверджують винну поведінку того з батьків, який ухиляється від виконання батьківських обов’язків.
КОДЕКС УКРАЇНИ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ
Стаття 184. Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей.
Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей - тягне за собою попередження або накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, - тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173- 4 цього Кодексу, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Невиконання рішення органу опіки та піклування щодо визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від дитини, - тягне за собою накладення штрафу від ста до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Діяння, передбачене частиною п’ятою цієї статті, вчинене повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, - тягне за собою накладення штрафу від ста п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та тимчасове обмеження того з батьків, з ким проживає дитина, у праві виїзду за межі України та обмеження у праві керування транспортним засобом - до виконання рішення в повному обсязі.
Умисне порушення встановленого законом обмеження щодо строку перебування дитини за межами України у разі самостійного вирішення питання про тимчасовий виїзд дитини за межі України тим із батьків, з яким рішенням суду визначено або висновком органу опіки та піклування підтверджено місце проживання цієї дитини, - тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 188-50. Невиконання законних вимог посадових (службових) осіб органу опіки та піклування Невиконання законних вимог посадових (службових) осіб органу опіки та піклування, недопущення тим із батьків або тим з інших членів родини, з яким проживає дитина, або особою, яка проживає з таким із батьків (дитиною), посадових (службових) осіб органу опіки та піклування до обстеження умов проживання дитини, створення перешкод посадовим (службовим) особам органу опіки та піклування при здійсненні інших покладених на них законом повноважень - тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, -тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
ЗАКОН УКРАЇНИ «ПРО ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЮ ДОМАШНЬОМУ НАСИЛЬСТВУ»
Стаття 1. Визначення термінів
1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
1) дитина-кривдник - особа, яка не досягла 18 років та вчинила домашнє насильство у будь-якій формі;
2) дитина, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала дитина), - особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства;
3) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь
Стаття 29. Відповідальність за вчинення домашнього насильства
1. Кривдник, який порушив вимоги спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, несе відповідальність відповідно до закону.
КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
Стаття 22. Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність
1. Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення кримінального правопорушення виповнилося шістнадцять років.
2. Особи, що вчинили кримінальні правопорушення у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише за умисне вбивство, посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги, представника іноземної держави, умисне тяжке тілесне ушкодження, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, диверсію, бандитизм, терористичний акт, захоплення заручників зґвалтування, сексуальне насильство, крадіжку, грабіж, розбій, вимагання, умисне знищення або пошкодження майна, пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів, угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна, незаконне заволодіння транспортним засобом, хуліганство.
Стаття 98. Види покарань
1. До неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні кримінального правопорушення, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань:
1) штраф;
2) громадські роботи;
3) виправні роботи;
4) арешт;
5) позбавлення волі на певний строк.
2. До неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Пропонуємо ознайомитись із викладеним змістом окремих статей Кримінального кодексу України, які стосуються відповідальності неповнолітніх.
Стаття 115. Вбивство – це умисне протиправне заподіяння смерті іншій особі. Це найтяжчий злочин проти особи. І покарання за нього передбачено відповідне: від 7 до 15 років позбавлення волі. А у виняткових випадках і довічне позбавлення волі. Карається і співучасть у вбивстві, причому, смертельну рану може нанести один з групи. Хай ти лише тримав жертву за руки – ти співучасник вбивства!
Стаття 152. Згвалтування – статеві зносини з використанням фізичного насилля, погрози або з використанням безпомічного стану потерпілої. Вважається таким, що сталося з моменту початку акту. Чи завершив його злочинець чи ні – значення не має. Відповідальність за скоєння злочину – з 14 років! Покарання – позбавлення волі на строк від 3 до 10 років, а в особливо серйозних випадках – до 15.
Відповідальність несуть і особи, винні в співучасті в згвалтуванні – в тому числі й дівчата, якщо загрожували потерпілій, били її чи тримали.
Стаття 185. Крадіжка – це таємне викрадання чужого майна.
Відповідальність за злочин настає з 14 років. Покарання за крадіжку – штраф, виправні роботи до 2-х років та позбавлення волі на строк до 3-х років. Якщо крадіжка здійснена за попередньою змовою групою осіб чи повторно, то термін покарання зростає до 5 років, а якщо злочин вчинено з проникненням до житла чи з завданням значної шкоди – то до 6 років.
Стаття 186. Грабіж – це відкрите викрадання індивідуального майна громадян.
Покарання за грабіж – штраф, виправні роботи до 2-х років чи позбавлення волі на строк до 4 років! А при обтяжуючих обставинах – від 4 до 10 років! Обтяжуючі обставини – це насилля, що не є небезпечним для життя і здоров’я потерпілого, значні збитки і здійснення злочину за попередньою змовою або повторне. Відповідальність за грабіж – теж з 14 років!
Стаття 190. Шахрайство - це коли хтось прагне заволодіти грішми або майном громадян за допомогою обману чи зловживання довірою.
Наприклад: взяти річ у борг з метою не повертати її, вручення “ляльки” з паперу замість грошей, продаж виробів з кольорового металу під виглядом золота тощо. Покарання передбачено - штраф, виправні роботи до 2-х років, позбавлення волі на строк до 3-х років. При обтяжуючих обставинах – позбавлення волі на строк 3-12 років з конфіскацією майна.
Стаття 259. Свідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян - це коли хтось, прагнучи влаштувати вихідний день у школі або пожартувати, повідомив письмово або усно про замінування, підпалювання школи тощо.
Покарання передбачено – штраф, арешт до 6 місяців або позбавлення волі на строк до 5 років. За вчинення повторного злочину – позбавлення волі від 2 до 7 років.
Стаття 97. Звільнення від кримінальної відповідальності з застосуванням примусових заходів виховного характеру.
1. Неповнолітнього, який вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 150 цього Кодексу.
2. Примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що передбачає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.
3. У разі ухилення неповнолітнього ,що вчинив злочин, від застосування до нього примусових заходів виховного характеру ці заходи скасовуються і він притягується до кримінальної відповідальності.
Висловлюємо щиру надію, що ці статті ніколи не будуть застосовані до жителів громади. Проте запам’ятайте, що в якій би ситуації ви не опинилися, - подумайте, перш ніж діяти, адже незнання Закону не звільняє від відповідальності.
