Гендерно зумовлене насильство у кіберпросторі: підходи до встановлення відповідальності

• У п. 20 Рекомендації № 35 до СEDAW зазначено, що «гендерне насильство щодо жінок відбувається у всіх просторах і сферах, в яких існує людська взаємодія, публічна чи приватна, у тому числі в контексті сім’ї, спільноти, публічних місць, робочого середовища, відпочинку, політики, спорту, надання медичних та освітніх послуг, а також передефініювання публічного та приватного через технологічно-керовані середовища, такі як сучасні форми насильства, які відбуваються в Інтернеті та в інших цифрових середовищах». Отже, у 2017 році СEDAW було надано, крім фізичного виміру захисту жінок від насильства, також і цифровий.

• Будапештська конвенція, спрямована на захист від кіберзлочинів загалом, містить також положення щодо кібернасильства, яке вчиняється щодо дітей, зокрема містить вимогу криміналізації «вироблення дитячої порнографії з метою її розповсюдження за допомогою комп’ютерних систем; пропонування або надання доступу до дитячої порнографії за допомогою комп’ютерних систем; розповсюдження або передача дитячої порнографії за допомогою комп’ютерних систем; здобуття дитячої порнографії за допомогою комп’ютерних систем для себе чи іншої особи; володіння дитячою порнографією у комп’ютерній системі чи на комп’ютерному носії інформації» (ст. 9). 
• Конвенція про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства (Лансаротська конвенція) від 1 липня 2010 передбачає вимогу «криміналізації умисної пропозиції, зробленої дорослою людиною за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, зустрітися з дитиною, яка не досягла віку, передбаченого п. 2 ст. 18 цієї Конвенції, для скоєння проти неї одного з правопорушень, передбачених п. «а» п. 1 ст.  8 або п. «а» п. 1 ст.  20 цієї Конвенції, якщо після цієї пропозиції відбулись істотні дії, що призвели до такої зустрічі». 
• Окрім того, згідно з п. 12 «Тлумачного висновку щодо застосовності Конвенції Лансароте до сексуальних злочинів проти дітей, скоєним за допомогою використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ)» від 12 травня 2017 року «наявні правопорушення в Конвенції залишаються кримінальними згідно з національним законодавством, незалежно від того, які засоби використовували сексуальні злочинці для їх вчинення, чи то використання ІКТ, чи ні, навіть коли текст Лансаротської конвенції конкретно не згадує про ІКТ». 
• Хоча Лансаротська та Будапештська конвенція мають відмінні сфери регулювання, проте Лансаротська конвенція у ст. ст. 18-23 доповнює стандарти, що містяться у ст. 9 Будапештської конвенції, спрямовані на боротьбу з сексуальним насильством проти дітей у цифровому середовищі.

• Стамбульська конвенція від 11 травня 2011 року хоча й прямо не врегульовує питання кібернасильства, проте визначає поняття насильства в максимально широкому розумінні як «порушення прав людини й форма дискримінації стосовно жінок та означає всі акти насильства стосовно жінок за гендерною ознакою, результатом яких є або може бути фізична, сексуальна, психологічна або економічна шкода чи страждання стосовно жінок, у тому числі погрози таких дій, примус або свавільне позбавлення волі, незалежно від того, чи відбувається це в публічному або приватному житті» (п. «а)» ст. 3). 
• Стамбульська конвенція містить вимогу криміналізації таких діянь як: психологічне насильство (ст. 33), переслідування (ст. 34), сексуальне домагання (ст. 40). Кожне з цих діянь може вчинятись також в цифровому просторі. ГРЕВІО (орган, який має на меті моніторити виконання Стамбульської конвенції) зауважує, що «важливо розглядати кібернасильство та офлайнові форми насильства щодо жінок і дівчат як прояв одного явища, а саме гендерно зумовленого насильства». 
• Важливо також зазначити, що у ст. 17 Стамбульської конвенції прямо передбачено важливість забезпечення того, щоб приватний сектор, сектор ІКТ та засоби масової інформації брали «участь у розробці та здійсненні політики та запровадженні керівних принципів і стандартів саморегулювання для запобігання насильству стосовно жінок та підвищення поваги до їхньої гідності». 
• Загальна рекомендація №1 про цифровий вимір насильства над жінками від 20 жовтня 2021 року «прагне надати визначення ключових термінів і понять щодо насильства щодо жінок та домашнього насильства в цифровій сфері та надати рекомендації запобігання цьому явищу та боротьби з ним, пропонуючи конкретні дії», так звані чотири стовпи Стамбульської конвенції. А саме: запобігання, захист, переслідування та скоординована політика» (англійською 4Ps: «prevention, protection, prosecution and co-ordinated policies»). Також у цій рекомендації зазначено, що «термін «цифровий вимір насильства щодо жінок» використовується, щоб підкреслити той факт, що ця шкідлива поведінка непропорційно спрямована на жінок і дівчаток і є центральним елементом їх досвіду гендерного насильства проти жінок» (п. 24).

Країна

Законодавство

Суть

Австрія

Кримінальний кодекс Австрії

У §107c передбачено кримінальну відповідальність за «постійне переслідування за допомогою телекомунікаційних або комп’ютерних систем»: (1) Будь-яка особа, яка, використовуючи телекомунікаційну або комп’ютерну систему таким чином, що може спричинити необґрунтоване втручання у спосіб життя іншої особи, безперервно протягом більш тривалого періоду 1. зневажає іншу таким чином, що це може бути сприйнято більшою кількістю осіб, або 2. робить факти чи візуальні матеріали особистої сфери іншої особи доступними для більшої кількості людей без згоди іншої особи, карається позбавленням волі на строк до одного року або штрафом у розмірі до 720 одиниць штрафу. (2) Особа карається позбавленням волі на строк до трьох років, якщо злочин спричинив самогубство або спробу самогубства потерпілого/ї згідно з абз. 1.

Бельгія

Закон «Про сексизм»

Цей закон загалом спрямований проти сексизму в громадських місцях та криміналізує публічні дії, які виражають зневагу до особи за ознакою її статі. Він не регулює сексизм онлайн, лише офлайн, тобто враховує винятково фізичний вимір насильства. Закон визначає сексизм як злочин, який карається позбавленням волі на строк від одного місяця до одного року та штрафом від 50 до 1000 євро (стаття 3). Згідно зі ст. 2 закону сексизм є будь-яким жестом або дією в публічному просторі, яка «явно спрямована» на те, щоб висловити зневагу до особи через його/її стать або натякати на те, що хтось неповноцінний через його/її стать, або звести особу до його/її «сексуального виміру», що призводить до серйозного порушення гідності особи.

Франція

Закон «Про цифрову республіку»

За вчинення діяння «порно з помсти» передбачено відповідальність у вигляді дворічного позбавлення волі або штрафу у розмірі 60 000 євро.

Німеччина

Кримінальний кодекс Німеччини

Містить лише загальні норми-заборони без створення спеціальних норм щодо цифрового середовища, за винятком: розділу 238 «Сталкінг», який включає поведінку здійснювану за допомогою телекомунікацій (абз. 1 п. 2) або використання персональних даних особи (абз. 1 п. 3), розділу 176 «Жорстоке поводження з дітьми», яке також чітко охоплює поведінку за допомогою телекомунікацій (абз. 4 п. 3-4). *Крім того, є закон «Про вдосконалення правозастосування в соціальних мережах», мета якого — забезпечити дотримання зобов’язань щодо соціальних мереж з понад 2 мільйонами зареєстрованих користувачів/ок (напр., обов’язок мати процедуру управління скаргами, зокрема видаляти/блокувати незаконний контент, як-от ворожі висловлювання та сексистські зауваження, протягом 24 годин після повідомлення.).

Італія

Закон «Врегулювання захисту неповнолітніх та запобігання і боротьба з кібербулінгом»

Цей закон має на меті захист неповнолітніх від кібербулінгу, в т.ч. онлайн. Відповідно до ст. 1 закону кібербулінг є будь-якою формою психологічного тиску, агресії, переслідування, шантажу, травми, образи, очорнення, наклепу, крадіжки особистих даних, зміни, незаконного отримання, маніпуляції, обробки персональних даних неповнолітніх та/або розповсюдження, зроблені за допомогою електронних засобів, включаючи розповсюдження онлайн-контенту, який також зображує одного або більше членів/кинь сім’ї неповнолітнього/ї, якщо навмисна та переважна мета полягає в тому, щоб ізолювати неповнолітнього/ю або групу неповнолітніх шляхом здійснення серйозного жорстокого поводження, зловмисної атаки або масованого й організованого висміювання.

Словаччина

Кримінальний кодекс Словаччини

Містить загальні норми-заборони без створення спеціальних норм щодо цифрового середовища: переслідування (360a), вимагання (189), примус (192), сексуальна експлуатація (201, 201а, 201b), наклеп (373), заподіяння шкоди правам іншої особи (375, 376), виготовлення дитячої порнографії (368), розповсюдження дитячої порнографії (369), зберігання дитячої порнографії та участь у дитячій порнографічній виставі, розбещення моралі (371, 372), розбещення моралі молоді (211), створення, підтримка та сприяння рухам, спрямованим на придушення основоположних прав і свобод (421), вираження симпатії до рухів, спрямованих на придушення основоположних прав і свобод (422), виготовлення, розповсюдження, володіння екстремістськими матеріалами (422a, 422b, 422c), заперечення та схвалення Голокосту, злочинів політичних режимів і злочинів проти людства (422d), наклеп на націю, расу та переконання (423), або розпалювання національної, расової та етнічної ворожнечі (424).

Дефініція: умисна поведінка, яка призводить до тяжкого* порушення психічної цілісності шляхом примушування або погроз (ст. 33 Стамбульської конвенції). *неодноразове, має аб’юзивний патерн поведінки, що трапляється протягом певного часу. Усі форми насильства щодо жінок, що вчиняються в цифровій сфері, мають психологічний вплив і можуть бути класифіковані як застосоване психологічне насильство онлайн та з використанням технологій (п. 43 Рекомендації №1).Види діянь згідно з п. 44-45 Рекомендації №1:

1. Володіння інтимними зображеннями потерпілого/ї. 
2. За допомоги технологій відстеження місцеперебування потерпілого/ї.
3. Кіберзалякування (менталітет натовпу та повторення завдяки Інтернету, робиться повторно або великою кількістю людей).
4. Залякування, погрози потерпілому/й або їхнім родинам, образи, ганьба та наклеп. 
5. Підбурювання до самогубства/самоушкодження (часто посилюється через механізми ментальності натовпу та анонімності).
6. Економічне насильство (визначено як контроль над здатністю жінки здобувати, використовувати та підтримувати економічні ресурси). Напр., контроль над банківськими рахунками та фінансовою діяльністю потерпілого/ї, завдання шкоди кредитному рейтингу потерпілого/ї шляхом використання кредитних карток без дозволу, невиконання виплат вчасно або взагалі (зокрема, аліменти) та ін.

Дефініція: умисна поведінка, яка полягає в повторному здійсненні загрозливої поведінки, спрямованої на іншу особу, що змушує його чи її боятися за свою безпеку (ст. 34 Стамбульської конвенції). Участь у небажаному спілкуванні тягне за собою прагнення будь-якого активного контакту з потерпілим/ою будь-якими доступними засобами комунікації, включаючи сучасні комунікаційні засоби та пристрої ІКТ. Види діянь згідно з п. 41 Рекомендації №1:

1. Погрози (сексуального, економічного, фізичного чи психологічного характеру).
2. Заподіяння шкоди репутації.
3. Моніторинг і збір приватної інформації про потерпілого/у. 
4. Викрадення особистих даних (англ. identity theft).
5. Домагання сексу.
6. Видавання себе за потерпілого/у та переслідування зі спільниками/цями з метою його/її ізоляції. 

Зазвичай вищезгадані дії передбачають тактику стеження або шпигування за потерпілим/ою, його/її соціальними медіа, електронними листами та телефонами, в т.ч. у спосіб викрадення паролів, встановлення шпигунського програмного забезпечення чи програм геолокалізації, стеження за допомогою технологічних пристроїв, підключені через Інтернет, з метою отримати доступ до приватного життя потерпілого/ї.

Дефініція: будь-яка форма небажаної вербальної, невербальної або фізичної поведінки сексуального характеру, метою або наслідком якої є порушення гідності особи, зокрема шляхом створення залякувального, ворожого, принизливого або образливого середовища (ст. 40 Стамбульської конвенції).Види діянь згідно з п. 38 Рекомендації №1 наведено нижче. Певні з перерахованих нижче діянь підпадають також під визначення сексистської мови ненависті.

1. Обмін без згоди зображенням або відео (обмін оголеними або сексуальними зображеннями або відео без згоди або погрози вчинення цього (т.з. «порнопомсти»);)
2. Зняття, виготовлення або закупівля інтимних зображень або відео, знятих без згоди (включає дії «під спідницею» (англ. upskirting) та створення «крипшотів» (англ. creepshots), виробництво відредагованих цифрових зображень, на яких обличчя або тіло людини накладається або «зшивається» у порнографічне фото чи відео (англ. sexual deepfakes)).
3. Експлуатація, примус і погрози (примусовий секстинг, сексуальне вимагання, погрози зґвалтування, сексуалізований/гендерний доксінг (пошук персональної інформації про людину зі злим умислом), видавання себе за іншу особу та аутинг (оприлюднення, публічне розголошення інформації про сексуальну орієнтацію або гендерну ідентичність людини без її на те згоди)).
4. Сексуальне знущання (булінг) (поширення пліток або чуток про ймовірну сексуальну поведінку потерпілого/ї, публікація сексуалізованих коментарів під публікаціями або фотографіями потерпілого/ї, видавання себе за потерпілого/у та поширення контенту сексуального характеру або сексуальні домагання до інших, «вихід» на когось без його/її згоди з метою налякати, погрожувати й соромити за зовнішній вигляд тіла (анг. body shaming)).
5. Кіберфлешинг (надсилання небажаних зображень сексуального характеру через застосунки знайомств або месенджери, а також повідомлення за допомогою технологій Airdrop або Bluetooth).